Вернуться к списку новостей

Чорнобиль… 35 років тому

Чорнобиль… 35 років тому назва цього маленького українського містечка увійшла у людську  свідомість не тільки в Україні, а й по всій планеті.
26 квітня – день Чорнобильської трагедії і Міжнародний день  пам՚яті жертв радіаційних аварій та катастроф. Кожного року в цей день Україна вшановує героїзм персоналу ЧАЕС та пожежників, військовослужбовців та будівельників, учених та  медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії.


Сьогодні  учасники ліквідації наслідків аварії - працівники Вималу  -  були відзначені нагородами за самовідданість, високий професіоналізм  та особливі заслуги при ліквідації наслідків аварії ЧАЕС. Голова Куликівської спілки Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Анатолій Мацків відзначив активну співпрацю Анатолія Лазара – одного із засновників ПБП Вимал - в питаннях захисту соціальних прав чорнобильців, участь у вирішенні їх соціально-побутових проблем, питань медичного обслуговування та вручив йому Пам՚ятний орден до 35 річниці аварії на ЧАЕС. В свою чергу, Анатолій Лазар виконав почесну місію, вручивши орден «За заслуги» Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України»  ліквідаторам – працівникам ПБП Вимал Павенку Костянтину, Хохлу Володимиру та  Яську Михайлу. 


35 років тому:


Анатолій Лазар – заступник директора по транспорту та будівництву: аварія сталась приблизно о 01:23 26 квітня 1986 року, уже о 7 годині цього ранку я разом з товаришами по службі у складі 1-го спеціалізованого моторизованого полку МВС за розпорядженням командування  стали в оточення ЧАЕС, з наступного дня приступили до евакуації населення Прип՚яті. Протягом служби у лавах армії ще чотири рази направлявся у Зону відчуження: забезпечував охорону громадського порядку, встановлював та охороняв 10-кілометрову зону. Про смертельну небезпеку, що загрожувала кожному з нас, ми навіть не підозрювали! 


Ясько Михайло – водій: 35 років тому я працював водієм АТП-2236. Моїм завданням було возити паливо, яким заправляли численну техніку: трактори та бульдозери, що знімали пласти землі, машини, що їздили на дезактивацію. Зайві пересування по території були обмежені. Сьогодні, на жаль, багатьох із тих хлопців, з ким працювали вже нема. Вічна їм пам՚ять!

Павенко Костянтин - оператор сушильного устаткування: на той час я був прапорщиком Чернігівського полку зв՚язку. Нас підняли по тривозі та спочатку відправили до Гончаровська, а вже потім - до місця аварії. Ми забезпечували спеціальний секретний зв՚язок, бо звичайного цивільного зв՚язку не було.  Що запам՚яталось? Це те, як велика трагедія згуртувала людей: зі всіх республік колишнього СРСР прибували люди на ліквідацію наслідків аварії, практично кожного дня приїздили творчі колективи, відомі артисти.   Людяність, доброта та готовність допомогти – така атмосфера була на той час.

Хохол Володимир – водій автотранспортних засобів: до роботи в Чорнобилі мене призвали через військкомат. Більше місяця я працював водієм ЗІЛ- 131. Моєю задачею було витягувати опромінене обладнання та машини з відстійників. Також залучали і до інших робіт. Не відмовлявся не від чого. На жаль, всю правду нам не казали, скільки отримав опромінювання насправді – не знаю, прилад зняли через два дні.  Вже двох хлопців з мого села нема – вічна їм пам՚ять, багацько дуже хворіє. Із хорошого – у нас був дружній колектив. І, взагалі, хочу сказати, що свідомість людей того часу була дуже висока: призвали – поїхав, треба робити – робили. Ніхто не ховався та не відмовлявся.

Ми дякуємо за подвиг тим чорнобильцям, які сьогодні поруч з нами! Бажаємо міцного здоров՚я, довгих років життя та родинного благополуччя!
Низько схиляємо голову перед героями, які пішли з життя, самовіддано захищаючи людей від атомного лиха!
Нехай ніколи не спіткає нашу Україну така трагедія як Чорнобиль!